Перелом стегнової кістки - початкова програма реабілітації (перші 6 тижнів)

Стегнова кістка є найбільшою і найміцнішою кісткою у людському тілі. У найвищій її частині приєднана до тазу і формує кульшовий суглоб, на дистальній частині - з кістками гомілки стегнова кістка формує колінний суглоб. Стегнова кістка складається з голови (caput femoris), шиї і двох великих опуклостей (trochanter major and minor). На дистальній частині кістки знаходиться медіальний та латеральний виросток, які з’єднуються з великою гомілковою кісткою та формують суглоб коліна.

Беручи до уваги вертикальне положення людини при ходьбі (на двох ногах) і факт, що стегнова кістка з’єднує два надзвичайно важливі суглоби м'язово-скелетної системи, вона отримує істотно великі навантаження у щоденній діяльності. Лише велика мускулатура, яка оточує стегнову кістку надає їй стабільності, перебираючи деякі навантаження на себе. Переломи кістки трапляються, коли до неї прикладається надмірна сила згинання чи компресія.  Для того, щоб зламати кістку, ця сила має бути надзвичайно великою і прикладатись при особливих обставинах і кутах. Переломи стегнової кістки трапляються під час падінь, у авто катастрофах, нещасних випадках при катанні на лижах, падінні важких об’єктів на ногу, тощо. Дегенеративна хвороба кістки, наприклад остеопороз, який викликає втрату міцності і щільності кістки, може збільшувати ризик перелому.

Переломи поділяються, зважаючи на:

• 1. МІСЦЕ ПЕРЕЛОМУ: проксимальна частина, стовбур чи дистальна частина кістки

• 2. НАПРЯМОК ПЕРЕЛОМУ: поперечний, діагональний чи спіральний

• 3. ВІДКРИТИЙ ЧИ ЗАКРИТИЙ ПЕРЕЛОМ

• 4. ПРОСТИЙ ЧИ БАГАТОУЛАМКОВИЙ ПЕРЕЛОМ

Перелом стегнової кістки дуже часто зустрічається у похилому віці, коли присутні проблеми із зором, втратою сили і балансу м’язів, втратою щільності і міцності кістки, що обумовлюють більшу схильність до критичних падінь.

Під час перелому стегнової кістки проявляються такі симптоми, як сильний біль, нездатність рухати ногою, стояти чи ходити, пошкодження навколишніх м’язових та сухожильних тканин і близьких кровоносних судин. Пошкоджена нога може виглядати коротшою.

Це пошкодження майже завжди лікується хірургічно. Головне завдання при цьому - правильно з’єднати частини кістки та зафіксувати за допомогою металофіксатора для правильного подальшого лікування. Після операції на 6 тижнів накладають гіпс для покращення процесу загоєння. Після зняття гіпсу потрібно застосувати прогресивну функціональну терапію, направлену на відновлення радіусу руху стегна і коліна, міцності м’язів стегна і стабільності коліна. Дуже важливо прогресивно збільшувати навантаження, керуючись вказівками лікаря, не пропускати етапи терапії і занадто рано не починати повноцінну активність, оскільки це може викликати повторний перелом.

Профілактика: регулярна фізична активність людей похилого віку, для зменшення і сповільнення втрати міцності м’язів, балансу і щільності кісток; правильне і вчасне лікування дегенеративної хвороби кісток, тобто остеопорозу, тощо.